МІШУ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до мішура́ 1; // Зв’язаний з виготовленням мішури. Мішурне виробництво; II Зробл. з мішури або прикрашений мішурою. В ніч місячну, як у мішурне убрання, .. нарядилася Земля (Головко, І, 1957, 56).
2. перен. Розрахований на зовнішнє враження; обманливий, показний. Єгипетські піраміди вражають уяву величчю своєї архітектури і рівнем будівельної техніки, але й височать жорстоким докором самій науці, що безплідна розтратила працю десятків тисяч рабів заради мішурної величі фараонів (Рад. Укр., 1.1 1964, 3); Радянські воїни вміють розпізнавати мішурний блиск буржуазної культури (Укр. літ., 10, 1957, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 763.