МІЩА́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до міща́нка.- Жила проти нас міщаночка. Сирітка була, Кривошиєнкова звалася (Вовчок, І, 1955, 261); Щодо колишньої капітанші Бабулькіної [з п’єси Я. Мамонтова "Рожеве павутиння"], то це дрібненька міщаночка, придуркувата й підстаркувата, яка мріє лише про одруження (Рад. літ-во, 5, 1958, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 763.