Наба́бити, блю, биш, гл. Принять нѣсколько душъ дѣтей. Я собі набабила онуків, — аж п’ятеро. Харьк. г. Ось тобі й набабила, що Мотря аж ноги простягла.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 461.
Що oзначає слово - "набабити"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.