НАБИВА́ЧКА, и, ж., діал. Те саме, що набива́ч 1. Коли це виходить мірошник, вона [баба] до нього: — Висповідайте мене, батюшко. Той як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (Укр.. казки, легенди.., 1957, 488).
НАБИВА́ЧКА, и, ж., спец. Жін. до набива́ч.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 13.