НАБЛУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Досхочу, багато поблукати. Наблукавшися поміж рундуків з баклажанами, сухими ковбасами, насінням та іншими неприступними ласощами, він уже вирішив повертатися до будинку (Мик., II, 1957, 202); [Лисенко:] Значить, з морем вже покінчено? [Андрій:] Так, наблукався по світу. Годі! (Мокр., П’єси, 1959, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 18.