НА́БРЯК, у, ч.
1. Пухлина, яка виникає через скупчення рідини (випоту) в тканинах. Кухонну сіль обмежують при захворюваннях серця і нирок, що супроводяться набряками (Заг. догляд за хворими, 1957, 56).
2. Темно-червона або синювата припухлість на тілі від незначного підшкірного крововиливу, удару та інших причин. В результаті тривалості застою венозної крові розвиваються набряки (Курс патології, 1956, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 20.