НАБУДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набудува́ти; // набудо́вано, безос. присудк. сл. Що вже набудовано фабрик та домів! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 21.