НАБУТНИ́Й, а́, е́, розм. Який можна нажити, набути. Господарство — річ набутна (Фр., VII, 1951, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 22.
Що oзначає слово - "набутний"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.