НАБІ́ГАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Побігати досхочу, багато. В літню куряву та спеку вволю не нагуляєшся, не набігаєшся, — восени ж.. можна бігати (Вас., І, 1959, 155); // Побігати до втоми. — Набігаєшся, наганяєшся за цілий день — а ввечері спать хочеться (Мирний, І, 1954, 216); Набігавшись за день, вони зараз спали (Скл., Святослав, 1959, 299); * Образно. Мов серце набігалось за життя й тепер помалу стискується й випростується (Ю. Янов., II, 1958, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 16.