НАБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., перех.
1. Покрити обличчя білилами, пудрою.
2. Зробити побілку. Набілити стелю.
3. Вибілюючи, приготувати в якій-небудь кількості. Набілити полотна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 17.