НАВ’Я́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нав’я́зати1. Білі обшивані рукава випадали з темної корсетки, мов пучок квіток, нав’язаний на руки (Мирний, III, 1954, 179); Таким чином, війна, нав’язана нам білогвардійцями і імперіалістами, була ліквідована (Ленін, 31, 1951, 437); // у знач. прикм. Хлопці жнуть жито.. Озираються, все лічать нав’язані снопи (Вас., II, 1959, 165); Рубай мечем потвору капіталу! Стрічай вогнем нав’язану війну! (Гончар, Вибр., 1959, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 45.