НАВА́ЛЬНО. Присл. до нава́льний 1. Навально увірвавшись у Новозибків, відважні бійці Щорса захопили там багато зброї, два паровози, кілька вагонів з військовим майном (Скл., Легенд, начдив, 1957, 53); Дністер навально мчав свої води, розбухлі від карпатських дощів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 24.