НАВАНТА́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що наванта́ження. — Я маю навантаги по комсомольській лінії, виконую їх акуратно (Шиян, Магістраль, 1934, 327); Яка велика навантага випадає в наші часи на душу людини… (Гончар, М. Братусь, 1951, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 24.