НАВА́ХА, и, ж. Іспанський довгий складний ніж. На монахів вийшли хлопці. Всі з навахами й дрючками (Сам., І, 1958, 255);* У порівн. Де тривога і відвага — там людина, як наваха! (Ю. Янов., V, 1959, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 26.