НАВВИ́ПИНКИ: Стоя́ти навви́пинки, розм. — стояти струнко, витягнувши руки по швах. Іван одчахнувсь од мене, стоїть наввипинки перед командиром і на батька не дивиться… (Стор., І, 1957, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 26.