НАВКО́ЛІШКАХ, розм. НАВКО́ЛЮШКАХ, присл. На колінах. Параскіца стояла навколішках і молилась (Коцюб., І, 1955, 276); Перед нею [пічкою] навколішках стояла плечиста жінка і підкидала в вогонь дрібні березові дрова (Мур., Бук. повість, 1959, 237); Малий Андрійко лазив навколюшках і вищипував біля стовбурів бур’янець (Донч., Дочка, 1950, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 36.