НАВКОСИ́, присл., розм. Те саме, що на́вскі́с. Люди прокопали спуск навкоси, так, як колись радив старий покійний Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 367); Блиснула сокира в руках у Мусія, — він насікав навкоси дерево (Перв., Материн.. хліб, 1960, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 36.