НАВМИ́СНО, НАУМИ́СНО, присл. З певною метою, з певним наміром. Генрись навмисно не хотів наперед говорити таткові нічого (Фр., IV, 1950, 367); Йому здалось, що дерева навмисно заступають дорогу (Донч., V, 1957, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 37.