НАВО́ДКА, и, ж., спец. Спрямування осі каналу ствола гармати в певному напрямі. Косінський керував першою наводкою гармат і велів випустити на ворога по чавунному ядру (Ле, Наливайко, 1957, 90).
Пряма́ наво́дка; Прямо́ю наво́дкою; 3 прямо́ї наво́дки — про стрільбу по видимій цілі. Замовкли й батареї, переорієнтовуючись на пряму наводку, щоб розстрілювати ворога (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 381); Гармати били прямою наводкою, стволи вже стояли горизонтально, навіть були похилені до землі і такі гарячі, що рукою не доторкнешся (Кучер, Голод, 1961, 140); Вогневі позиції зайняли на узліссі, біля яру, щоб можна було бити з прямої наводки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 533).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 38.