НАВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., розм. Повоювати деякий час. [Богун:] Шкіру зашивати не доведеться. Сама заживе. А вчити їх треба, бо косою багато не навоюєш (Кори., І, 1955, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 40.