НАВПЕРЕБИ́ВКИ, присл., розм. Те саме, що наперебі́й. До брудної одежі тислися діти, обіймаючи батька, навперебивки розповідали йому про всі новини свого життя (Шиян, Магістраль, 1934, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 40.