НАВПЕРЕГІ́Н, присл., розм. Те саме, що наперего́ни. Зеленими долинами, Лугами і лісами, Мов ластівки, ми линемо, Навперегін з вітрами (Бичко, Вогнище, 1959, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 40.