НАВПЕРЕМІ́Н, присл., розм. Те саме, що наперемі́нку. Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Янов., II, 1958, 22); Метелиця й відлига, Сльота й туман ішли навперемін (Бажан, І, 1946, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 40.