НАВПРЯМЦІ́, присл., рідко. Те саме, що навпросте́ць. Через поле мчаться танки Навпрямці (Воронько, Три щастя, 1948, 23); Угледів я.. дорогу. Що стелеться в Комуну навпрямці… (Підс., Поеми, 1954, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 41.