НАВРА́ТИТИСЯ, а́чуся, а́тишся, док., розм.
1. Пристати до кого-небудь, вимагаючи чи добиваючись чогось. Навративсь, як собака.
2. Задумати, вирішити що-небудь зробити. [Настя:] І люблю ж я тебе [Хомо] за твій характер… Вже як навратишся на що, ніхто тебе не зіб’є на своє (К.-Карий, II, 1960, 182); Гриць навратився не доторкатись до страви (Добр., Ол. солдатики, 1961, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 41.