НАВІЖЕ́НІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. навіже́ний 2, 3. Я говорив до нього як до хворого, боячись чимсь не догодити й викликати новий напад навіженості (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 33.