НАВІ́ЧНО, присл. На весь час, назавжди. Мій народ немов воскрес — Устав, аж брязнули кайдани! Навічно вже розбито прес — О, так підводяться титани! (Ус., Листя.., 1956, 120); За колгоспами Української РСР відповідно до Конституції і Статуту сільськогосподарської артілі було закріплено у безплатне і безстрокове користування, тобто навічно, 35 млн. га землі (Іст. УРСР, II, 1957, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 35.