НАВІ́ШУВАТИ1, ую, уєш, недок., НАВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., перех. Вішати, надівати, прикріплюючи до чого-небудь. Якщо ж буде потрібно збільшити глибину загортання насіння, то на сошник навішують по два тягарці (Нові спос. вирощ. буряків, 1956, 54); За хвилину вона вже гуркотіла по підвіконню, навішуючи обмерзлі комишеві мати, що були їм взимку замість віконниць (Гончар, II, 1959, 143); За кілька днів радянські вояки встигли полагодити паркан, біля конюшні навісити двері (Чорн., Визвол. земля, 1959, 180).
НАВІ́ШУВАТИ2, ую, уєш, недок., НАВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Вішати у якій-небудь кількості. Зверху на гілках подекуди теліпаються кетяхи, неначе хто навішав пучків усяких сережок (Н.-Лев., III, 1956, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 35.