НАГА́ВКАТИ, ає, док., розм. Зустріти гавканням; погавкати при наближенні кого-, чого-небудь. — Ой-ой-ой! — жалібно заскиглив він [собака], коли старечий ватаг Богдан Холод оперезав його посохом по спині. Оце так нагавкав! (Довж., Зач. Десна, 1957,481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 45.