НАГАСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Багато, досхочу побігати, походити. Коли надворі стемніло, а двоє молодших хлоп’ят, що за довгий серпневий день добре нагасалися по вулиці, вже заснули, мати покликала до себе Гната (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 224); Як любив Віталик.. ждати її [матір] увечері, поки вона, нагасавшись по степових відділках, повернеться (Гончар, Тронка, 1963, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 47.