НАГНІ́ВАНИЙ. а, е, розм. Який сердиться, гнівається; розгніваний. Він бачив, що жінка тільки вдає з себе нагнівану, бо надворі спокійно гукнула до шофера (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 50.