НАГОДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагодува́ти. Він заводив знайомства, менжував і хитрував, аби тільки його бійці були добре нагодовані, зразково споряджені (Гончар, III, 1959, 187); Переночувавши на м’якій соломі та в теплій хаті, нагодований синім од буряка борщем, Терешко на ранок трохи оклигав (Епік, Тв. 1958 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 51.