НАГО́РБЛЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зго́рблений 2. Тремтіла і здригалася його [джмеля] засмалена голова, і світла шийка, і нагорблена, як у трудівника, спина (Стельмах, Хліб.., 1959, 540).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 53.