НАГОРО́ДА, и, ж. Відзначення заслуг, достоїнств і т. ін. Три Зорі у нагороду За геройство за твоє [Кожедуба]… (Нех., Ми живемо.., 1960, 114); // Те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін. Коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду [книжку], то я почув, що він [батько] голосно заплакав (Фр., І, 1955, 12); Коли вручають нагороду Тобі чи області твоїй, — Подумай, що ти для народу В майбутнім зробиш, друже мій! (С. Ол., Вибр., І959, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 53.