НАГУ́Л, у, ч.
1. Дія за знач. нагуля́ти, нагу́лювати 1, 2. Треба.. докорінно поліпшити дорощування, відгодівлю і нагул великої рогатої худоби (Колг. Укр., 5, 1959, 11); Нагул курей випасанням провадять в основному на полях після збирання зернових культур та соняшника (Птахівн., 1955, 207).
2. Ступінь угодованості худоби. Після дорожньої перетряски жива вага товару дещо знизилась, але нагул після останнього контрольного переважування вийшов такий високий, якого ще ні разу не було (Добр., Тече річка.., 1961, 139); Підвищення якості лучних трав і продуктивності пасовищ дало можливість збільшити нагул худоби (Колг. Укр., 7, 1957, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 58.