НАГУ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для відгодівлі. Нагульні групи індиків найкраще комплектувати по 500 — 600 голів (Птахівн., 1955, 328); Влітку нагульна худоба п’є багато води, особливо в спеку (Колг. Укр., 1, 1962, 3); //Одержаний унаслідок відгодівлі. Нагульний жир.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 59.