НАГІДКИ́, нагі́до́к, мн. (одн. нагі́дка, и, ж.) (Саlепdulа L.). Рід трав’янистих та півкущових рослин родини складноцвітих з оранжево-жовтими квітками, зібраними в кошики. У садочку зелено; цвітуть там гвоздики та нагідки (Н.-Лев., І, 1956, 115); На городі під чинарами Я угледів нагідки… (Олесь, Вибр., 1958, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 48.