НАДВИ́ШКА, и, ж., розм. Те саме, що надба́вка. Протягом року колгосп третину худоби здав вгодованістю вище середньої, одержуючи за це велику грошову надвишку (Хлібороб Укр., 9, 1963, 7); За надвишку понад норму належала додаткова оплата цукром і грішми (Кучер, Трудна любов, 1960, 60); Найбільша надвишка врожаю сіна була від внесення вапняного борошна на гірських заболочених сіножатях, найменша — на сухих (Колг. Укр., 11, 1961, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 64.