НАДЗВИЧА́ЙНО. Присл. до надзвича́йний 4, 2. Море — надзвичайно гарного кольору, далеко краще тут, ніж в Криму (Коцюб., III, 1956, 325); Шерстюк був блідий і схвильований надзвичайно (Довж., І, 1958, 203); Костомаров, хоч і мало знав музику, розумів, що Аліна грає щось надзвичайно складне з технічного боку (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 66.