НАДЗВИЧА́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до надзвича́йний. Неначе пробуджені від сну надзвичайністю того, що сподіялось, люди набули раптом немовби нового бачення світу, і.. все постало перед ними у величезній небуденній єдності (Довж., І, 1958, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 66.