НА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., на кого — що.
1. Захоплюватися ким-, чим-небудь; спокушатися. Син Яця-коваля, Іван рудоволосий. Рибалка і мудрець, поет і каменяр, Не надився на блиск і на позверхній чар, На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси (Рильський, І, 1960, 324).
2. розм. Мати намір, намірятися на кого-, що-небудь; зазіхати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 68.