НАДМОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який міститься над могилою. Село спало.. Щось нагадувало кладовище з його тишею, таємничістю, надмогильними хрестами (Коцюб., І, 1955, 240); Кілька невеликих груп [солдатів] засіло на кладовищі між могилами і з-за надмогильних пам’ятників вели безперервний вогонь (Кочура, Зол. грамота, 1960, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 73.