НАДМІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до надмі́рний; // Те, що перевершує звичайний ступінь, норму чого-небудь. В ряді колгоспів.. не ліквідовані надмірності в чисельності адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу (Рад. Укр., З.УІІІ 1958, 1); Великі надмірності були допущені при проектуванні і спорудженні висотних будинків (Архіт. і буд., 6, 1955, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 73.