НАДОКУ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до надоку́чливий. У класі стало тихо, як у вусі, і кроки отця Данила лунали з дражливою надокучливістю (Добр., Ол. солдатики, 1961, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 74.