НАДРА́ННІЙ, я, є.
1. Який буває перед ранком. І в морозяних полях, У надранній тиші. Заєць, вийшовши гулять. Стежку-слід залишить (Шпак, Вибр., 1952, 49).
2. Який достигає набагато раніше, ніж звичайно. Зеленіють у теплі кілька мільйонів саджанців надранньої капусти, помідорів, перцю (Літ. Укр., 24.ІП 1964, 1); Копистку застав він з лопатою в руках у траншеї, яку закінчували обладнувати для вирощування надранньої бараболі (Грим., Незакінч. роман, 1962, 165); // Який провадиться, здійснюється значно раніше звичайного строку. Замковий вважав, що нагорнуті загати довше затримають під собою замерзлий грунт і можуть зірвати надранню посадку лісосмуги (Ле, Право.., 1957, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 76.