НАДРИ́ВНИЙ, а, е. Надмірно різкий, з великим напруженням. З Одеського рейду долинули протяжні надривні гудки (Логв., Давні рани, 1961, 120); Три доби Галинка страхала всіх своїм надривним кашлем (Жур., Звич. турботи, 1960, 220); Нахилився [Іван Ярош] над дружиною та й вийшов, лишаючи позад себе розпачливий надривний плач (Стельмах, Хліб.., 1959, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 77.