НАДРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надрукува́ти. Хоч почав я писати з дитячих літ, але перша моя українська робота надрукована була лише 15 квітня 1890 року (Коцюб., III, 1956, 281); Ще було досить видно від вечора, і я прочитав два слова, надруковані машинкою (Ю. Янов., І, 1958, 86); Кожній жінці дали надрукований на шматочку матерії номер, той самий номер, що його було вишпиговано на руці (Хижняк, Тамара, 1959, 171); // у знач. прикм. Чим більше працювала Ніна над рукописом, тим усе виразнішим ставало бажання побачити свій твір надрукованим (Донч., V, 1957,425); // надруко́вано, безос. присудк. сл. — Було як напишу що, то так чудово, неначе воно надруковано (Н.-Лев., IV, 1956, 311); [Настя:] В обласній газеті про наше будівництво надруковано (Корн., II, 1955, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 78.