НАДСА́ДНО. Присл. до надса́дний. Маковейчик хотів сам себе ошукати і ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника, що сидів десь на НП (Гончар, III, 1959, 56); За чорними шибками хлюпотів дощ, якось тужно, надсадно шуміли на вітрі мокрі, обважнілі сосни (Коз., Сальвія, 1959, 121). НАДСВЕРДЛИ́ТИ див. надсве́рдлювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 79.