НАДУ́ТІСТЬ, тості, ж. Абстр. ім. до наду́тий 3 — 5. Бундючна, з неприродною надутістю, засіли на своїх місцях по боках судді (Ірчан, II, 1958, 96); — Тепер я трохи починаю розуміти, що таке прусський стиль. Сумішка хвальковитості, самовдоволення і надутості — ось що воно таке (Собко, Запорука.., 1952, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 82.