НАДЩЕ́РБЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до надщерби́ти. Надщерблені кулями роги будинків.
2. у знач. прикм. З зазублинами, щербинами. Дівчина стояла розгублена, тримаючи в правій руці надщерблений кухонний ніж (Дмит., Наречена, 1959, 237); Вона [шабля] була важка для дитячої руки. Блискуча, гостра і посередині надщерблена… (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 79).
3. у знач. прикм. На ущербі (про Місяць). Блимали ліхтарі, а надщерблений місяць розтрушував над снігами прозорий ромашковий пилок (Стельмах, І, 1962, 173); Пізній надщерблений місяць ніби поспішав заховатися за ближчі високі будинки (Сміл., Крила, 1954, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 84.